Наче мамин рушник розгорнулась від дому дорога,
Між зеленіх лісів, жовтокосих достиглих хлібів,
Тут, зі мною ідуть твої, мамо, надії й тривоги,
На ді мною бринить колискової лагідний спів.
Там, де обрій, твої бачу, мамо, замріяні очі,
Наче зоряне сяйво вони мій освітлюють путь,
Ненавмисне, щоб я на дороги омани не збочив,
Щоб родину і край у безмежжі доріг не забуть.
Я в дорозі зустрів своє щире, недійне кохання,
В дім дитинства свого я з коханою разом прийду,
Що би серце твоє не ятрило самітне чекання
Свою вдячність я, мамо, в долоні твої покладу.
Я розгладжу тобі, моя матінко, зморшки скорботи,
З невичерпних джерел, твоїх мудростей мамо нап*юсь,
Я у серці ношу твої; ласку, любов і турботу,
Я до тебе вернусь, неодмінне матусе вернусь!
Хай узнають твою ніжну лагіднгість мамо онуки,
Хай у їхні серця переллеться твоя доброта,
Я вклоняюсь тобі, я цілую твої милі руки,
В них, натруджених, мамо твої прступають літа.
Микола Токар
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 3898 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Следы на песке . - Николай Зимин Воспоминания о днях , проведенных в городе Мариуполе.
Море синее искрится .
В блестках солнца чьи-то лица .
Чьи-то шляпки под зонтами .
С загорелыми ногами
Чьи - то дамы ,кавалеры ,
Девицы и сутенеры .
Море жаром лета дышит
И волнами берег лижет
И ворчит ... А я скучаю .
Все о прошлом вспоминаю ,
И под мерный шум прибоя
Страсти жажду , не покоя ...
