Для ТЕБЯ - христианская газета

Моє свідоцтво
Свидетельство

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Моє свідоцтво


По своїй натурі я оптиміст. В житті було по-різному, але я ніколи не складала руки, думала якось викручусь, справлюсь. І, наче б то, справлялась. В 19 років вийшла заміж, в двадцять - народила донечку Настю. Не було у мене ні шикарної вілли, ні машини (та й зараз навіть власного будинку нема – живемо з батьками чоловіка), але я ніколи цим не переймалась, думала: усі живі, здорові, згодом все буде добре.
Але трапилось таке, з чим не могла справитись сама. Почав пити мій чоловік, не просто пити а став алкоголіком, був у страшних запоях. Забирала його із витверезників, і з міліції, та й просто з вулиці. Дуже боялась, щоб узимку десь не замерз. Так продовжувалось більше двох років. Усі казали: покинь його, ти гарна, молода, ще знайдеш собі іншого чоловіка. Я згадувала минуле подружнє життя, до цього часу він був мені другом, а друзів не кидають, адже покинути людину в такому стані – це свідомо залишити її в ямі і чекати поки помре. Серце моє розривалось, перший раз у житті я не могла знайти виходу.

Подзвонила мамі, попросила поради, що робити, і люблю його, і жити так неможливо. Вона сказала – молись! Але як молитись, як правильно молитись! Ще з дитинства я відвідувала православну церкву. Обійшла всі православні церкви Києва, обцілувала усі ікони, але нічого не змінювалось, ставало навіть ще гірше. Але так хотілось надіятись.
В моєму житті була одна випадкова зустріч… Я їздила до батьків у Луцьк, а потім поїздом поверталась назад до Києва. В поїзді я познайомилась із жінкою. Вона здалась мені дивною, я дізналась, що вона тільки на днях поховала свого батька. Вона була немолода, років під п’ятдесят, але у неї так горіли очі, такою приємною була посмішка. Вона мене дуже зацікавила, як особистість. Я їй розповіла свою долю, як мені важко повертатись назад, до Києва. Вона розказала, що їй теж колись було важко, як її зрадив чоловік, якого вона дуже любила і як їй Господь допоміг це пережити і яка вона щаслива зараз, бо живе для Господа і за все йому вдячна.

… Я не зразу подзвонила до цієї жінки, майже рік пройшов. На той час я тільки виписалась з лікарні, лежала з бронхітом, напевно захисна реакція була, хотіла просто виспатись, бо п’яний чоловік не давав спати не один день, та й в лікарню навідувався п’яний. Я спитала, коли буде служіння в їхній церкві, мені потрібно терміново туди, бо більше не можу терпіти таке життя, не можу навіть спати ночами. Вона сказала , що служіння буде в середу, а потім передзвонила і попросила відкласти нашу зустріч на суботу ( тоді мало бути наступне служіння церкви), бо вона в середу довго на роботі і не може зі мною зустрітись. Я сказала , ні я не можу більше чекати, що я знайду розташування молитовного будинку сама і піду сама. Вона домовилась зі своєю подругою і вона мене зустріла у середу на служінні у церкві Божий дар. Служіння було незвичне, підводились підсумки кожного відділу роботи церкви за рік. Спочатку було, звичайно, служіння прославлення, усі танцювали і плескали в долоні. Я спочатку просто стояла, а потім плескала в долоні і плакала. Я давно так не плакала. Весь час старалась бути сильною, не розслаблятись, а тут не змогла. Зі мною познайомились, розпитали що сталося, помолились за мене.

Потім я прийшла додому. Наче б то нічого не змінилося, обставини були такі ж жахливі (я прийшла, чоловік спав на підлозі), але я змогла спокійно заснути. Такого міцного сну у мене не було давно.

Потім я почала читати Біблію (вона у мене була вдома), я її й раніше не раз намагалась читати, але вона видавалась мені завжди складною книжкою. А тут - наче пелена впала з очей, все було так ясно, зрозуміло і так мудро. Раніше я любила книжки з філософії, психології, відверто кажучи, шукала як правильно жити, і до кінця не знаходила. А тут - усе так просто і розумно. Читала її і в транспорті, і на роботі, і вдома, хваталась за кожне слово, як за соломинку.

З моменту мого першого приходу в церкву, через дві неділі я покаялась і прийняла Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Почалося моє нове життя усиновленої Божої дитини. Спочатку тягнула в церкву і чоловіка. Він ходив заради мене, але не сприймав все що відбувалося всерйоз. Якийсь час він випивав. Через три місяці з моменту покаяння я прийняла водне хрещення. Чоловік ще продовжував пити, правда таких кошмарів як раніше не було, однак, не все ще було так як хотілось. Я просила Бога на колінах, плакала, вила, щоб чоловік не пив, пообіцяла Господу, що сама ніколи і краплі в рот не візьму і розповсюджувати спиртне не буду. Прийшла відповідь від Бога –« Такого більше не буде!»
Пройшло ще чимало часу – і, таки, чоловік пити перестав (це Боже чудо!!!), я бачу як він змінюється моїми молитвами, молитвами моєї доньки, нашої церкви. Я вірю в Слово Боже, де написано «…спасешься ты и весь дом твой»(Деян.10:6) а також «…когда просим чего по воле Его, Он слушает нас»
(1Иоан.5:14)», адже Господь поставив Своє слово навіть вище Себе. Тому мій чоловік обов’язково прийме Ісуса і буде усиновлений найкращим Отцем у світі, Богом усіх богів та Царем усіх царів!

Зараз мені тридцять сім років. З Господом я п’ять років. Звісно, це не такий великий строк. Але це зовсім інше життя, воно наповнене зовсім іншого змісту, воно взагалі має смисл. Є для чого жити, бо є вічне майбутнє, знаєш коли ти помиляєшся, а коли - на правильному шляху, стараєшся змінюватись.
Я дуже рада, що покаялась та прийняла водне хрещення моя донька. Це чудово, коли ти ще такий молодий а тебе за праву руку тримає Господь! Уже не тільки через мене , а й через доньку сіяє любов Христа! Я впевнена, наш чоловік і батько Олександр не зможе устояти проти такого світла і обов’язково прийме Ісуса своїм Господом.
А ще Господь мені дав дар писати вірші і читати їх перед своєю церквою і тим самим прославляти Його. Яке щастя, що я можу послужити цим Богу!

Останні рядки свого свідоцтва я адресую тим хто, можливо втратив надію, не може знайти виходу у житті, у кого руйнується сім’я через алкоголь, або наркотики, або інші причини. Не чекайте коли вас подолає диявол! Біжіть до Господа, просіть у нього порятунку, захисту, змін у житті…. І дасться вам! Може ви заплутались у цьому житті, наробили багато помилок, втратили віру у майбутнє – Господь прийме кожного такого як ви є, пробачить, омиє своєю Святою Кров’ю, обдарує Своєю Любов’ю, яка вічна!


Об авторе все произведения автора >>>

Елена Качан Елена Качан, Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему
e-mail автора: olenakachan@gmail.com

 
Прочитано 4990 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Светлана Момот 2010-01-30 17:15:38
Спасибо, Елена, за такое прекрасное свидетельство.Не переставайте молится за своего мужа.Он уже услышал молитву.И господь никогда не опаздует с ответом.Поверьте мне,я это точно знаю.Всё будет хорошо.Благословений.
 Комментарий автора:
Спасибо Вам, Светлана, за поддержку. Я буду молиться и ждать, я верю в могущество Господа!
Божьих Вам благословений!

читайте в разделе Свидетельство обратите внимание

\" Можно я буду звать тебя мамой?\" - Владлена Най
Моя книга вышла в свет в июне этого года(2016).Многие приемные родители звонили мне и говорили ,что проходят подобные периоды со своими приемными детьми.И моя жизненная история стала подкреплением для них. Если моя история вдохновит или поддержит хотя бы одного человека,я буду счастлива! Най Владлена

Не суди, да не судимый будешь... - Кэти Корнеева

Жизнь – сама по себе – Вещь серьёзная… - Лев Неф

>>> Все произведения раздела Свидетельство >>>

Поэзия :
Пусть наливается пшеница. - Андрей Краснокутский

Поэзия :
Верховая езда - Богданова Наталья

Поэзия :
3. Что за окнами – не холодно, не жарко? - Олег Павловский

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Свидетельство
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100